Відомому краєзнавцю Володимирщини, почесному громадянину міста, району й Волинської області Ярославу Васильовичу Царуку сьогодні виповнилося 85 років. Свій ювілейний рубіж він зустрів сповненим оптимізму і творчого натхнення, в повсякденних турботах і невтомній праці на краєзнавчій ниві.
Святкування ювілею славного краянина стало справжньою подією для місцевої громади. У залі, де яблуку ніде було впасти, зібралися друзі-однодумці та поціновувачі значимості пошукової роботи проведеної Ярославом Васильовичем. Серед присутніх і голова Володимир-Волинської районної державної адміністрації Наталія Василець.
Вітаючи ювіляра із такою поважною датою Наталія Володимирівна зазначила:
- Ваші роки – це не лише життєвий досвід та мудрість. Це тисячі сторінок історії нашої Володимирщини. Адже ми усі вас знаємо. як чудового дослідника-краєзнавця, який ніколи не був байдужий до історичної правди свого краю. А також, як справжнього патріота своєї Батьківщини.
Завдяки Вашій клопіткій праці, яка втілилася у численних ґрунтовних дослідженнях-книгах, наше молоде покоління вчиться патріотизму, любові до рідного краю і поваги до історико-культурних надбань українського народу.
Тож у цей урочистий день зичу Вам здоров’я на многії літа, щастя, тепла і затишку в родинному колі та оточенні справжніх однодумців. Нехай пройдене і здобуте буде запорукою нових успіхів.
Також слова вітань винуватцю свята адресували голова Турійської райдержадміністрації Орест Василишин, заступник міського голови Лариса Кулікова, громадський активіст та побратим Дмитро Себій, кореспондент місцевої газети «Слово правди» Ірина Надюкова та ще чимало поважних гостей.
Свій пісенний дарунок Ярославу Васильовичу підготували і учасники фольклорного колективу районного будинку культури (керівник Тетяна Гуз) та вокальний дует у складі Сергія Юхна й Тетяни Гуз.
Історію життя та становлення Ярослава Царука, як краєзнавця, повідав присутнім науковий співробітник Володимир-Волинського історичного музею Богдан Янович.
А працівники міського архіву представили виставку книг, різноманітних публікацій та нагород ювіляра.
Довідково:
Царук Ярослав Васильович народився 6 березня 1934 року у селі Заболоття Володимир-Волинського району в селянській сім’ї Василя та Ірини Царуків.
У 1944 році сім’я переїжджає у с. Стенжаричі.
Батько загинув на фронті. З трьох дітей Ярослав залишився найстаршим у сім’ї. Тож мрії здобути належну освіту так і не зреалізувалися. Важким тягарем на його плечі лягло домашнє господарство. У свої 11 років Ярослав допомагав матері як міг: рубав дрова, орав, косив сіно, пас овець, не маючи при цьому ні теплого взуття, ні одягу.
Після закінчення у 1953 році школи у с. Стенжаричі влаштувався працювати завідувачем сільського клубу.
Із 1954 по 1957 роки проходив військову службу в радянській армії у м. Кам’янець-подільський. Під час служби провів шість місяців на цілинних землях в Казахстані Павлодарської області Краснокутського району.
Після закінчення служби певний час працював у Нововолинську на шахті та за станом здоров’я змушений був звільнитися.
Опісля навчався у Львівській школі майстрів хлібопечення.
З 1959 року проживає у Володимирі-Волинську.
1 вересня 1959 року влаштовується майстром-бригадиром на Володимир-Волинський хлібзавод. 12 січня 1960 року призначений директором військового механізованого хлібозаводу, де пропрацював 10 років.
17 січня 1963 року одружився. Разом з дружиною виховав двох синів.
У кінці червня 1973 року Ярослава Царука відправляють на збір врожаю у Харківську область інспектором військової автоінспекції. Саме там Ярослав Васильович вперше почув від місцевих жителів про голод у 1932-1933 та 1947 роках. Маючи, відповідно до посади, певні повноваження Ярослав Царук розпочав поїздки по селах, збираючи інформацію від місцевих жителів про ці жахливі діяння радянської влади.
А уже 6 червня 1977 року Ярослава Васильовича (не без допомоги КДБ) звільнено з посади.
У 44 роки пішов на військову пенсію, проте вдома сидіти не хотів, тож протягом 1977-1987 років працює на птахофабриці: взимку – кочегаром, улітку – слюсарем.
Саме у ці роки починає писати свої статті.
6 червня 1987 року за власним бажанням звільняється з роботи.
Був одним із організаторів народного руху України.
У 1991 році призначений завідувачем Державного районного архіву, де пропрацював аж до виходу на пенсію (грудень 1994).
Саме тоді Ярослав Царук повністю віддається улюбленій справі – дослідженням історії рідного міста, Володимир-Волинського, Іваничівського та Любомльського районів, частково досліджує Турійський, Локачинський, Шацький та окремі села інших районів.
Усі роки після виходу на пенсію теж присвятив дослідницькій діяльності.
Ярослав Царук – лауреат багатьох премій у сфері журналістики та історії, має 22 медалі і один орден “За заслуги перед Україною” від Президента України Віктора Ющенка. Окрім того, єдина людина у Володимирі-Волинському, котра має статус почесного громадянина міста, району й Волинської області.
Видав книги ”Трагедія волинських сіл”, “Відбудова кафедрального Собору Різдва Христового”, “Володимир-Волинський у боротьбі за незалежність”, “Володимирщина у боротьбі за незалежність”.
У 2012 р. в альманасі наукових досліджень слухачів Волинської обласної МАН надруковано учнівську публікацію Вадима Кренца, учня Володимир-Волинської спеціалізованої школи-інтернату « Ярослав Царук – жива легенда краєзнавства Володимирщини».
За матеріалами із Володимир-Волинського міського архіву та сайту історико-культурного заповідника «Стародавній Володимир».
Відділ з питань внутрішньої політики та інформаційної діяльності апарату райдержадміністрації
