Окрім того, мета зустрічі передбачала обговорення наболілих питань, які турбують чоловіків та намагання спільно із владою віднайти механізми їх вирішення.
"Бої за Донецький аеропорт, що почалися 26 травня 2014 року — збройне протистояння між українськими силовиками та проросійськими терористичними збройними угрупованнями за встановлення контролю над летовищем Донецького міжнародного аеропорту, яке має стратегічне значення. Після зруйнування старого і нового терміналів аеропорту (оборона яких тривала 242 дні) українська армія та добровольці утримують оборону інших будівель аеропорту, а також контролюють навколишні села.
Спроби встановлення контролю над донецьким аеропортом сепаратисти під проводом російських військових спеціалістів почали здійснювати 17 квітня 2014 року, на 10-й день після проголошення терористами невизнаної так званої «Донецької народної республіки». Цього дня до аеропорту прибули від 70 до 200 бойовиків ДНР, над входом до аеропорту було вивішено прапор цієї терористичної організації, проте аеропорт залишився під українським контролем. 6 травня робота аеропорту припинялася через загрозу безпеці польотів.
25 травня новий термінал аеропорту був захоплений терористами. Вони зайшли в нього без бою через залу обслуговування пасажирів. Для участі в операції було сформовано 3 групи, до яких у Ростовській області (Росія) приєднались проросійські найманці-добровольці з Криму і Чечні. Загальна кількість зведеного «загону» склала 120 осіб. У ніч з 24 на 25 травня на 5 КАМАЗ-ах зведений загін висунувся у бік Донецька. Загін мав приєднатися до донбаського диверсійного батальйону «Восток» і вступити під командування командира батальйону «Восток» Ходаковського. 25 травня прибулий загін бойовиків разом з батальйоном «Восток» взяв участь в імпровізованому «параді» перед будівлею ОДА."
Свої думки з цього приводу висловив комендант диспетчерської вежі Донецького аеропорту, офіцер 80-тої аеромобільної бригади Вадим Ваврищук. Він зауважив, що важливим залишається для бійців питання працевлаштування, земельних наділів, належний рівень заробітної плати, відкритість та прозорість влади.
Кожен із присутніх мав змогу поділитися своїм баченням сьогодення, проаналізувати, відстоювати свою позицію щодо багатьох речей, та усі присутні герої погоджувалися із одним – вони воювали задля того, аби кожен із нас, незалежно від професії чи соціального статусу, пам’ятав ціну цієї боротьби, її сенс.
– Наша позиція – боротися до останнього, повинна бути для кожного із вас нагадуванням у повсякденному житті. Ви повинні пам’ятати тих, хто загинув, хто нині перебуває в окопах. І коли перед вами стоятиме вибір – запобігти чи посприяти вчиненню злочину, згадайте тих, хто і зараз сидить в окопах, – звернувся до присутніх атовець Віталій П’ясецький.
"Старий термінал натомість залишався під контролем українських військ. Його обороняли сили 3-го полку спеціального призначення з Кропивницького чисельністю 150 осіб.
Близько 3-ї години ночі на 26 травня 2014 року, на територію аеропорту вдерлися близько 80-ти добре озброєних бойовиків так званої «ДНР», які висунули вимоги щодо виведення українських військових, що на той час охороняли внутрішній периметр ДАПу.
Близько 7-ї ранку до терористів прибуло підкріплення — переважно з «кадировців». Через наявність у терміналі аеропорту цивільного населення українські військові змушені були відступити в розташований поблизу старий термінал та розпочали підготовку до бою. Державна авіаційна служба України в цей час заборонила польоти до Донецька. А на летовище аеропорту висадився десант українських військових, які витіснили бойовиків з низки будівель аеропорту, зайняли периметр і диспетчерські вежі.
Перший постріл безпосередньо в новому терміналі аеропорту був зроблений українським снайпером по бойовику, який намагався підбити з ПЗРК винищувач ЗС України. Тоді приблизно об 11-й годині ранку один із «кадировських» терористів на даху нового термінала аеропорту навів зенітно-ракетний комплекс «Ігла» на український винищувач МіГ-29, який пролітав на малій висоті. Це помітив снайпер 3-го полку спеціального призначення, який доповів обстановку командуванню і отримав дозвіл відкрити вогонь на ураження. З точного пострілу снайпера і почався бій за аеропорт".
Загалом же, Володимир Гунчик підтримує будь-які ініціативи кіборгів та готовий допомогти їм у вирішенні назрілих проблем. Наголошує і на об’єднанні зусиль самих військовиків.
– Ваша сила в тому, що ви можете згуртуватися і змусити будь-якого чиновника реагувати на ваші зауваження. Моя ж сила в тому, що можу розраховувати на вашу підтримку, – резюмував Володимир Петрович.
Звертають увагу військові й на інформаційні маніпуляції, які активно розвиваються на теренах України та закликають журналістів «не продавати слово», а чесно виконувати свою роботу, не спотворювати правди.
"Після цього українська сторона висунула терористам ультиматум залишити його до 13-ї години дня. Але цього не сталося — і операція зі звільнення стратегічного об’єкта вступила в активну фазу. Перший бій тривав лічені години. Після атаки українських військових терористи зазнали чималих втрат і відступили. А сам аеропорт практично відразу став «найгарячішою» точкою на карті АТО.
Спроби штурму донецького аеропорту терористами відтоді були регулярними, проте українські військові успішно їх відбивали. Тоді й народилася легенда про «кіборгів». І першими українських бійців так почали називати саме бойовики за надлюдську стійкість в обороні.
Незалежно від того, чи було прийнято рішення про припинення сторонами вогню або підписані документи про перемир’я, не минало жодного тижня без атак і обстрілів цього об’єкта. У штурмі аеропорту брали участь не тільки «денеерівці», а й кадрові російські військові, зокрема спецпризначенці ГРУ.
З українського боку до оборони аеропорту в різний час залучалися військовослужбовці 3-го полку спеціального призначення, майже всі десантні бригади Збройних Сил України та низка добровольчих батальйонів. Прилегле селище Піски та аеропорт також обороняли піхотинці, артилеристи і танкісти 93-ї механізованої бригади, танкісти 1-ї танкової бригади та підрозділи батальйону МВС «Дніпро-1», які теж виконували бойові завдання на території аеропорту.
Фінальна фаза протистояння в аеропорту розпочалася 13 січня 2015 року. Після масованих артилерійських та танкових обстрілів з боку терористів завалилася диспетчерська вежа аеропорту, яка в народі стала символом його оборони. Того ж дня бойовики висунули «кіборгам» ультиматум — або залишити аеропорт, або загинути. Військові вибрали бій, і відтоді зіткнення в аеропорту вже не вщухали.
19 січня бойовики підірвали другий поверх нового термінала, а в ніч на 22 січня 2015 року, скориставшись коротким перемир’ям для вивезення вбитих та поранених, бойовики тихцем замінували будівлю й зруйнували її остаточно. Від неї залишився тільки каркас, тож обороняти було більше нічого. Тільки тоді українські військові відійшли до інших будівель аеропорту та навколишніх населених пунктів, де продовжують утримувати позиції й донині".
Володимир Гунчик, своєю чергою, запевнив присутніх, що усіляко сприятиме розвитку правдивої інформаційної політики і закликав присутніх долучитися до продовження проекту «Герої серед нас», аби у кожній місцині нашої області наймолодші громадяни держави – учні, могли вивчати новітню історію: її перемоги та поразки, знаючи своїх Героїв поіменно.
Відділ інформаційної політики облдержадміністрації